КОНЮШИНА АЛЕКСАНДРІЙСЬКА
- Азотфіксуюча рослина
- Медонос
- Використовується як корм для тварин
- Чутлива до низьких температур
- Продукує велику кількість біомаси
- Швидко росте
- Не чутлива до хвороб
- Не любить багато вологи та її надлишок
- Заповнює нижню і середню частину рослинного покриву
- Використовується для укріплення схилів
- Здатна рости в тіні
Конюшина александрійська (Trifolium alexandrinum), або єгипетська конюшина, є однорічною бобовою культурою, яка використовується як покривна рослина завдяки її здатності збагачувати ґрунт азотом, покращувати структуру ґрунту та забезпечувати високопродуктивний зелений покрив. Ця культура особливо популярна в регіонах із теплим кліматом і може вирощуватися як сидерат або кормова рослина.
Переваги конюшини александрійської як покривної культури
1. Збагачення ґрунту азотом:
• Як бобова рослина, конюшина александрійська формує симбіоз із азотфіксуючими бактеріями, збагачуючи ґрунт азотом. Це знижує потребу у внесенні азотних добрив для наступних культур.
2. Висока біомаса:
• Конюшина швидко росте і формує густий зелений покрив, який можна використовувати як зелене добриво після заорювання.
3. Поліпшення структури ґрунту:
• Потужна коренева система конюшини розпушує ґрунт, покращуючи водопроникність і аерацію.
4. Захист ґрунту від ерозії:
• Щільний травостій запобігає змиванню та вивітрюванню верхнього шару ґрунту.
5. Контроль бур’янів:
• Густий покрив пригнічує ріст бур’янів, що сприяє зменшенню їх кількості на полі.
6. Фітосанітарний ефект:
• Конюшина покращує ґрунтовий мікробіом і сприяє боротьбі зі шкідниками та хворобами завдяки виділенню кореневих ексудатів.
7. Екологічна стабільність:
• Використання конюшини александрійської як покривної культури знижує залежність від хімічних добрив і покращує екологічний баланс ґрунту.
Використання
1. Сидерація:
• Висівати конюшину між основними культурами або після збору врожаю. Через 60-70 днів її можна скошувати або заорювати в ґрунт.
2. Захист ґрунту між сезонами:
• Конюшина ефективно використовується для зимового покриття полів у теплих регіонах, запобігаючи втраті ґрунту та його виснаженню.
3. Суміші з іншими культурами:
• Конюшину часто висівають у сумішах із злаковими (наприклад, вівсом або житом) для створення ще більш ефективного покриву.
Агротехнічні особливості
• Норма висіву:
• 20-30 кг/га для чистих посівів або 10-15 кг/га у сумішах із злаковими.
• Глибина посіву:
• 1-2 см.
• Вимоги до ґрунту:
• Конюшина александрійська добре росте на легких і середньосуглинкових ґрунтах з нейтральною реакцією (рН 6-7). Не переносить засолених ґрунтів.
• Кліматичні вимоги:
• Оптимальна температура для росту – 20-25°C. Конюшина чутлива до заморозків, тому її слід висівати у безморозний період.
• Догляд:
• Мінімальний: у разі посушливих умов може знадобитися полив.
Переваги використання конюшини александрійської
• Підвищення вмісту азоту та органіки в ґрунті.
• Покращення структури ґрунту та водного режиму.
• Захист від ерозії та пригнічення бур’янів.
• Універсальність у використанні (сидерат, кормова культура).
• Стійкість до несприятливих умов у теплих регіонах.
Переваги конюшини александрійської як покривної культури
1. Збагачення ґрунту азотом:
• Як бобова рослина, конюшина александрійська формує симбіоз із азотфіксуючими бактеріями, збагачуючи ґрунт азотом. Це знижує потребу у внесенні азотних добрив для наступних культур.
2. Висока біомаса:
• Конюшина швидко росте і формує густий зелений покрив, який можна використовувати як зелене добриво після заорювання.
3. Поліпшення структури ґрунту:
• Потужна коренева система конюшини розпушує ґрунт, покращуючи водопроникність і аерацію.
4. Захист ґрунту від ерозії:
• Щільний травостій запобігає змиванню та вивітрюванню верхнього шару ґрунту.
5. Контроль бур’янів:
• Густий покрив пригнічує ріст бур’янів, що сприяє зменшенню їх кількості на полі.
6. Фітосанітарний ефект:
• Конюшина покращує ґрунтовий мікробіом і сприяє боротьбі зі шкідниками та хворобами завдяки виділенню кореневих ексудатів.
7. Екологічна стабільність:
• Використання конюшини александрійської як покривної культури знижує залежність від хімічних добрив і покращує екологічний баланс ґрунту.
Використання
1. Сидерація:
• Висівати конюшину між основними культурами або після збору врожаю. Через 60-70 днів її можна скошувати або заорювати в ґрунт.
2. Захист ґрунту між сезонами:
• Конюшина ефективно використовується для зимового покриття полів у теплих регіонах, запобігаючи втраті ґрунту та його виснаженню.
3. Суміші з іншими культурами:
• Конюшину часто висівають у сумішах із злаковими (наприклад, вівсом або житом) для створення ще більш ефективного покриву.
Агротехнічні особливості
• Норма висіву:
• 20-30 кг/га для чистих посівів або 10-15 кг/га у сумішах із злаковими.
• Глибина посіву:
• 1-2 см.
• Вимоги до ґрунту:
• Конюшина александрійська добре росте на легких і середньосуглинкових ґрунтах з нейтральною реакцією (рН 6-7). Не переносить засолених ґрунтів.
• Кліматичні вимоги:
• Оптимальна температура для росту – 20-25°C. Конюшина чутлива до заморозків, тому її слід висівати у безморозний період.
• Догляд:
• Мінімальний: у разі посушливих умов може знадобитися полив.
Переваги використання конюшини александрійської
• Підвищення вмісту азоту та органіки в ґрунті.
• Покращення структури ґрунту та водного режиму.
• Захист від ерозії та пригнічення бур’янів.
• Універсальність у використанні (сидерат, кормова культура).
• Стійкість до несприятливих умов у теплих регіонах.
Конюшина александрійська є ідеальною покривною культурою для збереження родючості ґрунтів, підвищення їхньої біологічної активності та забезпечення екологічної стабільності агроекосистем.
Серед переваг конюшини як сидерата — здатність зв’язувати хиткі піщані ґрунти, через що її вирощування практикують на схилах, що обсипаються, для їх зміцнення. Як і інші бобові, конюшина може діставати фосфор з важкорозчинних ґрунтових сполук, а кореневі виділення конюшини пригнічують розвиток дротяників.
Погано росте на кислих, піщаних ґрунтах і солонцях. Урожайність дуже коливається залежно від умов зволоження та фону живлення. Використовується для укріплення схилів.
Недоліком конюшини є повільний розвиток.
Ефективність від конюшини досягається лише після багаторічного вирощування. Крім того, рослина не виносить надмірно кислих, засолених і перезволожених ґрунтів.
Конюшина цінується за свою здатність рости в тіні,
Коренева система цієї рослини швидко розростається, тому ґрунт не вимагає розпушування. Конюшина відмінно підходить для глинистого грунту, так як робить його проникним для повітря.
Поліпшення зчеплення частинок ґрунту. Сидерат часто висаджують на схилах пагорбів. Це пов’язано з тим, що з її допомогою можна запобігти осипанню.
Рослина формує щільний дерен, який відіграє важливу роль для захисту ґрунту на ділянці. Завдяки цьому земля більше не вимиватиметься дощами.
Коріння конюшини активно взаємодіють з бульбовими бактеріями. Внаслідок цього відбувається переробка азоту.
За допомогою конюшини можна регулювати температурний режим ґрунту. У спекотний період вона не допустить надмірного нагріву.
Стебла цієї рослини є якісним добривом. Вони забезпечують інші рослини на ділянці фосфором та калієм. Це основні переваги, якими володіє конюшина.
Коріння конюшини захищає землю від ерозії, вітру та води, допомагає поліпшити її структуру. Ця рослина любить вологість, але не витримує стоячої води. Кислотні та засолені ґрунти для неї непридатні, найкраще їй підходять слабокислі та суглинисті ґрунти.
Ділянки після конюшини може замінити від 40% до 70% дози азоту, а біомаса в післяжнивних рештках залишає до 150 кг/га азоту, що актуально при нинішніх високих цінах на мінеральні добрива.
